Одна
і можна на Isla Negra а можна – на білій яхті
жити - повітря проламується – яма на ямі
і та що мене любила і та що тепер не любить
і та що спільне майно від мене відсудить
і та що любила музику і та що вдавала музу
і та у якої погляд зеленої кукурудзи
і та що мене хотіла і та що мене дурила
і та що вночі вставала і цілу ніч курила
і та що казала: не знаю і та що уникла шлюбу
і та що носила кітель а потім лисячу шубу
і та що мені годила і та що мене тримала
і та що тепер поїде восьмим швидким трамваєм
і та на губі якої ще молоко не обсохло
і та яку бачив на Ґрінич та яку бачив на Сохо
і та що казала приїде і не була у Белґраді
і та яку як монетку я залишив в Ґранаді
і та котра мала квартиру але не мала щастя
казала що сповідається але казала не часто
і та що писала вірші і та що співала в барі
і та що мені ніколи не пасувала до пари
і та що слухала Коена а інша любила кіна
і та що кричала: ще приповзеш на колінах
і та що мене забула і та що уже померла
і та що була медом і потім зчорніла як мерва
і можна в старечому домі – а можна у віршах
яма над головою і під ногами ширшає
і тій що колись любила і тій що садила квіти
і тій що дивилась на тебе: які в неї будуть діти
і тій що тебе просила і тій що тебе прогнала
і тій що на колінах книжку твою тримала
і ти що любив ту - а тій ось морочив голову
і ти що комусь говорив що помираєш з голоду
і ти що дощем чи звуками в снігах у бузкових запахах
коли твоє тіло любов’ю глюкози прокапали
подумав: кінець ну дійшов ти до дна
хто стане тобі в головах і хто вона та одна?
У Парижі
якби можна було затягнути тебе у Париж
я буду там тихо – немов у соломі миш -
даруватиму вулиці і Єлисейські поля
місце зустрічі Міллера з Анаїс Нін
у Парижі можна збитися з ніг
усілякі там ресторанчики фафа ляля
не забудь парасолю: у Парижі завжди дощить
і ось з JFK мій літак до Парижа летить
ось готель – «Рейкарцом» не пахне
«Мьсє Жак» чи «Мадам Жу Жу»
і все тут тужур і навіть буває ажур
і я розпускаю хвіст як в шлюбному танці павич
тиждень в Парижі сидіти разом в кафе
вірші читати з розбором метафори і строфи
ось Ґарсія Маркес – а ось Неруда
цілувати пошерхлі вуста – бути щасливим
купувати на ринку турецькі сливи
«Втрачене покоління» -зітхне Ґертруда
ревнувати тебе до поглядів які кидає у твій бік гарсон
закутувати в обійми – оберігати сон
життя ділити з тобою і помаранчу
відчинити віконниці- упіймати сповзаючу ковдру
запитати: літак твій о котрій?
і ще запитати: ти плачеш?
і мовчати півдня і півдня ще бродити Парижем
знати: наш Париж ти сьогодні залишиш
якось так ні сіло ні впало
маю ще день – склалося так з квитками
і коли я замовлю горнятко кави
мені посміхнеться Пабло
Шахтар
дідо по лінії матері - криворізький шахтар Василь Кардинал -
не любив комуни яка закисала в провінції
з поетом й священиком Ернестом який Карденаль
по суті однофамільці
революцію дідо також не любив: тому добував руду
був солдатом - одружився на Анні Погрібній
віршів він не писав і на цьому зника - наче птах на льоту -
з Ернестом їхня подібність
дідо любив свого пса при синіх очах - рибу з Джуринки -
легені його - засипані пилом руди – грали басами як міхи
з Евангелії знав напам’ять куці прості уривки
у кухні розпалював віхтем
соломи - яку приносив на розпал в подертій місцями вереті
і як колишній солдат не любив дивитись воєнні фільми
коли падав сніг він дивився на світ з віконця вертепу
тому був вільний
дідо також казав що його кликали вчитися до семінарії
голос мав що летів наче голуб й покритий золотом
і так само ходив би з Христом з Юдеї аж до Самарії
поміж вином і голодом
але він був шахтарем – йшов на осліп у напрямку штольні
казав що смерть шахтаря у сні - тобто в словах невловимих
і в смерті своїй лежав він золотою рудою у товарнім вагоні
перед яким пагорби і долини
знаю що щось записував - виводив у зшитках свої каракулі
і те чого мені не сказав тепер я також знаю
коли полечу у лютому до зеленого Нікараґуа
може скажу про це Карденалю
from Paper Bridge
Vasyl Makhno
Listen to the original read by the poet:
In order to create a strong voice in this translation, I started with Vasyl Makhno’s poem “The One.” As Susan Bernofsky writes, “voice is the crux of all translating.” The repetition of the words “and the one” creates a rhythm that guided me through the poem. First, I let it guide me as I translated the poem without revision and without the benefit of dictionaries and thesauruses. Second, I looked up the words of whose meaning I wasn’t certain. Third, I read the poem aloud to make sure that everything flowed and sounded like a piece that could have been written in English.
The voice of the poem is that of a confident traveler. In “The One,” we are in Isla Negra in Chile. In another poem in this selection, “In Paris,” we have a dreamlike Parisian atmosphere. The poem, “The Miner,” takes place in a Ukrainian landscape, but Ernesto Cardenal, a Nicaraguan priest and poet, is also woven in. This is because Makhno travels extensively and this poem was written before his trip to Nicaragua, where he actually had the opportunity to cross paths with Cardenal. Makhno’s poetry resembles activism in how it reaches around the world, making Makhno more than a Ukrainian poet. Makhno was intrigued by a name so similar to his grandfather’s, Vasyl Kardynal, and Cardenal’s unique biography. It was thus that the poem brought together disparate images, like fate. Makhno’s grandfather was a miner and that’s where the title comes from.
I was careful not to make the voice in the poem my voice. I considered not only the individual poem I was translating, but also all the poems in the collection so that I could create a reflection of Makhno’s voice. His voice is characterized by confidence and so I strived to recreate that in the reflection.
A mirror is an important image in defining the process of translation. As poet and translator Don Mee Choi states, “It’s only natural that the translation is conducted in the mirror, for it is the site of various reflections, a site where things are already mirrored, re-represented.” Though they may not be perfect likenesses, these translations of poems by Vasyl Makhno are reflections of a strong and worldly poetic voice.
The voice of the poem is that of a confident traveler. In “The One,” we are in Isla Negra in Chile. In another poem in this selection, “In Paris,” we have a dreamlike Parisian atmosphere. The poem, “The Miner,” takes place in a Ukrainian landscape, but Ernesto Cardenal, a Nicaraguan priest and poet, is also woven in. This is because Makhno travels extensively and this poem was written before his trip to Nicaragua, where he actually had the opportunity to cross paths with Cardenal. Makhno’s poetry resembles activism in how it reaches around the world, making Makhno more than a Ukrainian poet. Makhno was intrigued by a name so similar to his grandfather’s, Vasyl Kardynal, and Cardenal’s unique biography. It was thus that the poem brought together disparate images, like fate. Makhno’s grandfather was a miner and that’s where the title comes from.
I was careful not to make the voice in the poem my voice. I considered not only the individual poem I was translating, but also all the poems in the collection so that I could create a reflection of Makhno’s voice. His voice is characterized by confidence and so I strived to recreate that in the reflection.
A mirror is an important image in defining the process of translation. As poet and translator Don Mee Choi states, “It’s only natural that the translation is conducted in the mirror, for it is the site of various reflections, a site where things are already mirrored, re-represented.” Though they may not be perfect likenesses, these translations of poems by Vasyl Makhno are reflections of a strong and worldly poetic voice.
Vasyl Makhno is a Ukrainian poet, prose writer, essayist, and translator. He is the author of thirteen collections of poetry and most recently the book of selected poems Poet, the Ocean, and Fish (Folio, 2019). He has also published a book of short stories, The House in Baiting Hollow (Vydavnytstvo Staroho Leva: 2015), a novel, The Eternal Calendar (Vydavnytstvo Staroho Leva: 2019), and four books of essays, The Gertrude Stein Memorial Cultural and Recreation Park (Krytyka, 2006), Horn of Plenty (Krytyka, 2011), Suburbs and Borderland (Yakaboo Publishing, 2019), and Biking along the Ocean (Yakaboo Publishing, 2020). Makhno’s works have been widely translated into many languages; his books have been published in Germany, Israel, Poland, Romania, Serbia and the US. His poems and essays appeared in English in Absinthe, Agni, Consequences, Post Road, Poetry International, and others. Two poetry collections, Thread and Other New York Poems (Spuyten Duyvil, 2009) and Winter Letters (Spuyten Duyvil, 2011), were published in English translation. He is the recipient of Kovaliv Fund Prize (2008), Serbia’s International Povele Morave Prize in Poetry (2013), the BBC Book of the Year Award (2015), and International Ukrainian-Jewish Literary Prize “Encounter” (2020). Makhno currently lives with his family in New York City.
Olena Jennings is the author of the poetry collection Songs from an Apartment (Underground Books, 2017) and the chapbook Memory Project (Underground Books, 2017). Her translation from the Ukrainian of Iryna Shuvalova’s poetry collection Pray to the Empty Wells, in collaboration with the author, was released in 2019 by Lost Horse Press. Her translation, together with Oksana Lutsyshyna, of Artem Chekh’s Absolute Zero was published by Glagoslav in 2020. Her novel Temporary Shelter is forthcoming from Červená Barva Press. She is the founder and curator of the Poets of Queens reading series.
