***
І небо невмите, і заспані хвилі;
I понад берегом гетъ-гетъ,
Неначе п’яний, очерет
Без вітру гнеться. Боже милий!
Чи довго буде ще мені
В оцій незамкнутій тюрмі,
Понад оцим нікчемним морем
Нудити світом? Не говорить,
Мовчить і гнеться, мов жива,
В степу пожовклая трава;
Не хоче правдоньки сказать,
А більше ні в кого спитать.
Друга половина 1848, Косарал
N. N.
Сонце заходить, гори чорніють,
Пташечка тихне, поле німіє.
Радіють люде, що одпочинуть,
А я дивлюся . . . і серцем лину
В темний садочок на Україну.
Лину я, лину, думу гадаю,
І ніби серце одпочиває.
Чорніє поле, і гай, і гори,
На сине небо виходить зоря.
Ой зоре! зоре!—і сльози кануть.
Чи ти зійшла вже і на Украйні?
Чи очі карі тебе шукають
На небі синім? Чи забивають?
Коли забули, бодай заснули,
Про мою доленьку щоб і не чули.
1847, Орська кріпость
В Казематі
III
Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні, чи ні.
Чи хто згадає чи забуде
Мене в снігу на чужині—
Однаковісінько мені.
В неволі виріс меж чужими,
І, неоплаканий своїми,
В неволі, плачучи, умру.
І все з собою заберу,
Малого сліду не покину
На нашій славній Україні,
На нашій—не своїй землі.
І не пом’яне батько з сином,
Не скажу синові: “Молись,
Молись, сину, за Вкраїну
Його замучили колись.”
Мені однаково, чи буде
Той син молитися, чи ні . . .
Та неоднаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять . . .
Ох, не однаково мені.
Між 17 квітня і 19 травня 1847, С.-Петербург
***
Думи мої, думи мої,
Лихо мені з вами!
Нащо стали на папері
Сумними рядами? . .
Чом вас вітер не розвіяв
В степу, як пилину?
Чом вас лихо не приспало,
Як свою дитину? . .
Бо вас лихо на світ на сміх породило,
Поливали сльози . . . чом не затопили,
Не винесли в море, не розмили в полі?.
Не питали б люде, що в мене болить,
Не питали б, за що проклинаю долю,
Чого нуджу світом? «Нічого робить»,—
Не сказали б на сміх . . .
Квіти мої, діти!
Нащо ж вас кохав я, нащо доглядав?
Чи заплаче серце одно на всім світі,
Як я з вами плакав? . . Може, і вгадав . . .
Може, найдеться дівоче
Серце, карі очі,
Що заплачуть на сі думи,—
Я більше не хочу.
Одну сльозу з очей карих —
І пан над панами!
Думи мої, думи мої,
Лихо мені з вами!
За карії оченята,
За чорнії брови
Серце рвалося, сміялось,
Виливало мову,
Виливало, як уміло,
За темнії ночі,
За вишневий сад зелений,
За ласки дівочі . . .
За степи та за могили,
Що на Україні,
Серце мліло, не хотіло
Співать на чужині . . .
Не хотілось в снігу, в лісі,
Козацьку громаду
З булавами, з бунчугами
Збирать на пораду.
Нехай душі козацькії
В Украйні витають—
Там широко, там весело
Од краю до краю . . .
Як та воля, що минулась,
Дніпр широкий—море,
Степ і степ, ревуть пороги,
І могили—гори,—
. . .
1840, С.-Петербург
Заповіт
Як умру, то поховайте
Мене на могилі
Серед степу широкого
На Бкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кричі
Було видно, було чуть,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У сине море
Кров ворожу . . . отойді я
І лани і гори—
Все покину, і полину
До самого Бога
Молитися . . . а до того
Я не знаю Бога.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.
І мене в сем’ї великій,
В сем’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом.
25 грудня 1845, в Переяславі
з Кобзаря
Тарас Шевченко
Taras Shevchenko is considered Ukraine’s foundational poet. He was born into serfdom, became an orphan at eleven years old, and purchased his freedom at twenty-four with proceeds from a portrait. His first collection, Kobzar, was published in 1840 (expanded in 1844 and 1860), and was followed by other award-winning works. Among his circle were Ira Aldridge, F. P. Tolstoy, and Vasily Zhukovsky. In 1847 Tsar Nicholas I prosecuted Shevchenko for anti-imperialist writings and exiled him to outposts near the Ural Mountains and Caspian Sea. Though denied pencil and paper, he continued composing. Pardoned a decade later, Shevchenko was arrested again and died in 1861. His remains are marked by a statue overlooking the Dnipro River. Monuments to Shevchenko appear in more than 125 other countries, including Brazil, Canada, the Czech Republic, France, Italy, Russia, and the United States. His writing was published in 110 editions during the Soviet era, though an English translation of the whole Kobzar did not appear until 2013. His range, from lyricism to drama and romanticism to satire, was highly influential. Shevchenko is credited with strengthening Ukrainian national consciousness after centuries of occupation through his establishment of the modern Ukrainian language as literarily and politically valuable. Beyond being an icon, though, he is a poet of surprise and nuance. His syntactical and musical innovation is especially difficult to reproduce in English, and many past translations have sacrificed complexity of meaning to mimic rhyme and meter. A more holistic and radical translation serves Shevchenko’s aim better. How can I retain his musicality, leaps, and spectrum of tangled emotion? It’s a pursuit that is important. His poetry of slavery, imprisonment, and violence stands up to time, to shifting aesthetics. Having written during nineteenth-century aggression and propaganda in Ukraine, Shevchenko remains relevant in the nation’s current climate and continued struggles.
Taras Shevchenko was born into serfdom in 1814 in Moryntsi. He was a political dissident, an artist, and is now considered the national poet of Ukraine. His poetry collection Kobzar has appeared in hundreds of editions with poems translated into 147 languages, including Bengali, Chinese, English, French, German, Japanese, Polish, Russian, and Spanish. After a decade in remote penal colonies, Shevchenko returned to Ukraine before being imprisoned again. He died in St. Petersburg in 1861 and is buried by the Dnipro River in Kaniv, Ukraine.
Daniel Moysaenko is a second-generation Ukrainian-American poet. He holds an M.F.A. from the University of Massachusetts Amherst and is the author of the chapbook New Animal (H_NGM_N Books, 2015). His poetry, prose, and translation have appeared in Columbia Poetry Review, The Journal, Mid-American Review, Old English Newsletter, Oversound, Pleiades, Rain Taxi, Tupelo Quarterly, The Volta, and other journals. He is pursuing a Ph.D. in poetry at Florida State University.
