Mушля
Ігор Павлюк
В рожевій мушлі море привезу.
Печаль мою, захвилену і пінну,
Доповнюю гаданнями зозуль,
Зітханням вітру в полі на Волині.
Мене солило море недарма:
Я буду довго в себе зберігати
І даль, і сум, і те, чого нема,
Але за що не шкода помирати...
Там – голос чайки гріється в човні,
А скелі – посивілі від загару.
Морське чоло наморщив добрий гнів.
І вітер вітру замовляє чари.
...Лежить та мушля в мене на столі.
У ній шумить моє далеке море...
Ідуть та йдуть крізь мене кораблі,
Прощаючись вітрилами прозорими.
Печаль мою, захвилену і пінну,
Доповнюю гаданнями зозуль,
Зітханням вітру в полі на Волині.
Мене солило море недарма:
Я буду довго в себе зберігати
І даль, і сум, і те, чого нема,
Але за що не шкода помирати...
Там – голос чайки гріється в човні,
А скелі – посивілі від загару.
Морське чоло наморщив добрий гнів.
І вітер вітру замовляє чари.
...Лежить та мушля в мене на столі.
У ній шумить моє далеке море...
Ідуть та йдуть крізь мене кораблі,
Прощаючись вітрилами прозорими.