Три вірші про війну

[надто червона пляма]

пітьма п’янка
і кожна з нас у пітьмі йде сама
навіть якщо поруч нема де продихнути - одні плечі, одні тіла,
кожна з нас у пітьмі йде сама
поки кожна з нас не збагне
що опори шукати не було ніколи підстав -
всі плечі надто слабкі
для серця що б’ється в тобі
для голосу що говорить в тобі про любов яку вже забули шукати
для любові яка стала знаком
любов до свого і любов за своє
в неї не вірять
хоч на цьому світі
вона схожа на сонце більше за будь що
і світ говорить своїм чоловічим голосом
ти занадто червона пляма на надто сіро-білому полотні
що робить композицію неохайною
вимоченою так недоречно в червоне
коли усе навкруг прагне звичної чорноти
долаючи гидку слабість жіночого тіла
переступаючи через упалі дерева
замотавши шкіру в кордуру в кілька накатів
відчуваючи захист мовчазного заліза в руках
кожна з нас відчуває дві речі:
пітьма п’янка
кожна з нас у пітьмі йде сама
опори не треба
опора б’ється всередині і має голос
всі плечі надто слабкі щоб витримати одне серце
сильні слова завжди занадто слабкі
сильне тіло смертне
голос не гасне якщо вміє бути
у кожній жінці живе солдатка
якій доведеться пройти пітьму наодинці
і вся поміч непотрібна
і всі плечі - зайві
і все важке - тільки двома руками
і всі кохання - прожиті й полишені
і вся самота - твоя
і вся ніч світу - як одне сонце одного життя



[ніч, друг і ворог]

ніч заносить над тобою засув
замахується і вганяє тебе по коліна в землю
ніби Змій, якого у казці завжди лишають переможеним
хоча хто переможе у цьому небі ніч?
ти замахуєшся їй у відповідь
і вганяєш ніч у землю по кісточки
ніч стискає тебе в кулак
показує у сні поранених у бою
показує того кого забрала
показує вулицю, що закінчується блок-постом
ніч заносить над тобою свій темний засув і вганяє тебе в землю по пояс
ти ненавидиш вулицю, яку показала вона тобі, бо ця вулиця у пітьмі -
одночасно твій друг і ворог
а хотілося б іти поруч з кимось одним із них
або з другом
або з ворогом
але не з тим, у кому разом живе друг і ворог
зранку сонце вивішує на небі свій білий прапор
ніч простирає над сонцем свою білу пітьму
пітьма замахується і вганяє мене в землю по серце
я замахуюся на пітьму і вганяю її в землю по плечі
ми дивимося вдвох з пітьмою одна на одну
стоячи по шиї в землі
вона на мене - плечима
я на неї - серцем
так краще нам видно одна одну
пітьма - мій друг і ворог
вона маскує моє тіло та рухи,
вона впирається своїми плечима мені у серце
ніщо не переможе у цьому небі ніч
жодна з нас не складе зброю



[про істину]

Земля позбувається холоду
повільно й тотально
поки ти на весні обростаєш білими пелюстками болю

страждає художність тексту
за тонами слів про перемогу
за тонами закликів жити далі
жити щасливо всупереч втратам
у цій країні все брехня
окрім болю

у цій країні
розважальні легкі сюжети інтелекту
неодмінно збрешуть
правду здатен розповісти тільки біль

висихає на асфальті талант відсторонення та узагальнення
до чорта всі філософії світу

і сняться тобі ночами
матері загиблих
що носять каміння на могили серед хащ
які забудуть себе
але не синів під могильними плитами

і сняться тобі загиблі
яких любила

і просить один обійняти на прощання
і ти обіймаєш
каже хоч хтось
має ніколи не відпустити
будь ти

і питає другий під час бою
чи ти ще жива
будь остання ніби витягнута наосліп щаслива карта з розталими у вогні очима
"якщо що - не плач за мною"

і сниться тобі втрата того,
яка знищить тебе швидше за кулю
цей останній вистріл в любов

і сняться тобі міста залишені в окупації
жодне звільнення не зітре їхніх руйнувань
вони не дізнаються вже чи були колись цілими
істина завжди була в цій руйнації
а спокій брехнею

тече в окупації Сіверський Донець
б'є в бік Чорне море море Азовське
тонуть в істині темній міста над ними
кажуть
вода всього світу - вода з наших роздертих порожнин

і сниться дочка яка вічно чекає
тебе із війни
твою сиву тінь із болю та попелу
що обростає білим цвітом втрат
і дихає на всіх полум'ям

наші тіла кольору лісу й землі
ніби духи
наша лють, наш вибір стояти й вбивати,
наша згода загинути, дійти від ран на полі бою, наша згода якщо буде треба - лишити батьків без тіла й могили

держава й військові втрачають плоть синхронно
держава й військові помирають одночасно
держава й військові п'ють чашу чекання й ґарту разом